Іван Федорович замість Федорова: у Львові перейменують низку вулиць

Робоча група щодо деколонізації і перейменування вулиць Львова вирішила змінити назви ще трьох міських вулиць.

Про це повідомив перший заступник міського голови Андрій Москаленко.

Перейменують вулицю Олександра Карпінського. Вулиця Федорова стане називатися Федоровича. Також українізують назву вулиці, названу на честь художника Іллі Ріпина.

"Довший час всі вважали, що вулиця Карпінського присвячена Францішеку Карпінському, польському поету і драматургу. Але в радянський час змінили одну букву в назві вулиці. І замість Францішека вулицю присвятили Олександру Карпінському, першому виборному президенту російської Академії наук", – зазначив Андрій Москаленко.

Робоча група щодо деколонізації прийняла рішення перейменувати цю вулицю і розпочала процес обрання нової назви. Окрім того, підтримали уточнення назв вулиць згідно з українським правописом:

  • вулиця Федорова стане вулицею Івана Федоровича;
  • вулиця Іллі Рєпіна стане вулицею Іллі Ріпина.

Ці пропозиції винесуть на затвердження депутатів на сесії Львівської міськради.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.