24 лютого на підтримку України провели акції у майже 70 країнах світу

24 лютого 2024 року українські громади та організації діаспори провели 1023 акції на підтримку України. Заходи відбулися у 746 містах в 69 країнах, на всіх континентах світу, включно з Антарктидою.

Про це повідомляє Світовий конгрес українців.

Найбільша кількість подій 24 лютого відбулася в Німеччині, США, Франції, Сполученому Королівстві та Канаді. 

Президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод виголосив промову на акції у Вашингтоні,  біля одного з найважливіших символів американської демократії – Меморіалу Лінкольна. 

"Світовий Конґрес Українців та наші друзі по всьому світу закликають міжнародну спільноту дати Україні те, що потрібно для перемоги – більше зброї, більше боєприпасів, посилення санкцій та арешт російських активів. Треба змусити Росію заплатити"– наголосив Павло Ґрод у своєму виступі.

У Празі масштабний український мітинг відкривав Президент Чехії Петр Павел, в Брюсселі до масової демонстрації доєднався єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс. 

З Антарктиди відеозвернення записали учасники  28-ї української антарктичної експедиції.  

Світовий конгрес українців спільно з виданням "Українська правда" створили інтерактивну карту, на якій позначені країни, міста, локації, дата та час проведення акцій до других роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого в рамках глобальної адвокаційної кампанії СКУ StandWithUkraine.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.