Суспільне готує документальний проєкт до 10-ї річниці окупації Криму

Прем’єра документального проєкту "Крим: 10 років окупації" відбудеться на Суспільному 26 лютого.

Про це йдеться на сайті Суспільного Мовлення.

Мілітаризація Криму та створення плацдарму для воєнної агресії, переслідування й репресії тих, хто не згідний з окупаційним режимом, знищення української та кримськотатарської ідентичності, руйнація історичної й культурної спадщини — те, що росіяни системно коять у Криму вже 10 років окупації. Ті ж методи вони застосовують на територіях, захоплених після 24 лютого 2022 року.

Документальний проєкт "Крим: 10 років окупації" дозволить пригадати передумови та початок російської агресії на Кримському півострові у 2014 році, проаналізувати вплив і наслідки окупації для нашої держави та найбільш політично активного корінного народу України — кримських татар, розповість про політичних в'язнів, яких росія переслідує просто за те, що вони не приймають окупацію та відстоюють свою громадянську позицію.

Розповісти свою історію та бачення подій минулих років у Криму команда проєкту запросила представників кримськотатарської спільноти й очевидців окупації. Серед них — голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, постійна представниця Президента України в АР Крим та м. Севастополі Таміла Ташева, брат політичної ув'язненої Леніє Умерової Азіз Умеров, заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв й інші.

"У фільмі розповідаємо, як було, як є зараз і що робити в майбутньому. Героїв обирали з різних сфер: посадовців, військових, фахівців та діячів у різних галузях — історія, релігія, культура, журналістика. Брат політичної ув'язненої Леніє Умерової розповів про те, що з нею відбувається, на основі чого можна зрозуміти, як окупанти поводяться з політв'язнями. Загалом у проєкті зібрано 11 інтерв'ю. Також оцифрували величезний масив архівного відео з 2014 до 2023 року", - каже Микита Лунін, керівник проєкту, редактор Суспільне Крим.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.