У червні в Ужгороді відбудеться Міжнародна наукова конференція "Усна історія у воєнний час"

У червні в Ужгороді Українська асоціація усної історії (УАУІ) проведе Міжнародну наукову конференцію УАУІ-2024 — "Усна історія у воєнний час: наукове знання і відповідальність дослідника".

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

Конференція відбудеться в Ужгородському національному університеті, за підтримки обласного скансену "Закарпатський музей народної архітектури та побуту" Закарпатської обласної ради, у співпраці з Катедрою української культури та етнографії імені Гуцуляків і Канадським інститутом українських студій Альбертського університету (місті Едмонтон, Канада) та за інформаційної підтримки Українського інституту національної пам'яті.

Мета конференції — обговорити за участі українських і зарубіжних експертів відмінності наукового стандарту усної історії від інших ініціатив, що набули популярності з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну; проаналізувати особливості документування подій в умовах війни, що триває, зокрема питання дотримання безпекових та етичних норм під час інтерв'ювання, а також особистої, юридичної та професійної відповідальності дослідників; та поширити науковий доробок української усної історії у світовій науці.

Тематичні напрями конференції:

● відповідальність дослідника в процесі підготовки, проведення, аналізу та презентації результатів усноісторичного проєкту;

● архівування усних історій як окремий вимір безпеки та відповідальності;

● усна історія: парасольковий термін чи дисперсія напряму?

● продукування нового наукового знання за допомогою усноісторичних джерел;

● дослідник як (спів)творець усноісторичного свідчення.

Подати заявку на участь у конференції можна за посиланням.

Прийом заявок триватиме до 15 березня 2024 року. 

Коли: 13-15 червня 2024 року

Де: Ужгород

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.