IN MEMORIAM: померла художниця Оксана Грудзинська

Торік художниця Оксана Грудзинська відзначила 100-літній ювілей.

Про це на своїй фейсбук-сторінці написала співачка, художниця Анджеліка Рудницька.

"Кожен, хто бував у київському метро на станції Хрещатик,милувався цими прекрасними панно з українськими характером і душею. Авторка - художниця Оксана Аркадіївна Грудзинська, яка торік відзначила 100літній ювілей. Сьогодні Оксана Аркадіївна пішла у засвіти. Світла і добра памʼять…", - написала Анджеліка Рудницька.
Оксана Аркадіївна Грудзинська народилася 28 липня 1923 року в родині архітектора.

З 1947 року працювала в експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР.

На початку 1970-х років Оксана Грудзинська працювала в Художньому фонді України, зокрема на комбінаті монументального та декоративного мистецтва. Художниця проявила себе як неординарна монументалістка, виконавши ряд замовлень. У 1990–2010 роках вона викладала живопис на кафедрі кераміки Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

У серпні 2023 року у Києві відбулася ювілейна виставка "Магія кераміки Оксани Грудзинської. 100 років, 100 робіт, 100 друзів".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.