До "Тустані" евакуювали старовинну бойківську хату

До музею заповідника "Тустань" на Львівщині евакуювали старовинну хату бойків.

Про це пише zaxid.net.

Архітектурну памʼятку виявили під час експедиції в гірському селі Плавʼя Стрийського району. Під час розбирання конструктивних елементів, у ній виявили декоративне різьблення, сховане під тиньком, а також записки та речі її перших власників. Хату відреставрували, тепер вона доповнить експонати скансену.

"Її ще у 1926 році збудував місцевий селянин Данило Мадиняк. Чоловік звів будинок для своєї сімʼї. Родина Мадиняків була заможною, тому змогла під час будівництва оселі використати сучасні на той час технології, зокрема накрити хату черепицею, а не соломою, і саме ця черепиця фактично врятувала оселю від руйнування", – розповіли у Тустані.

Попри хороший стан, будинок почав руйнувався і потребував негайної евакуації. У липні 2023 року хату у родини викупили та перевезли до Урича, де є заповідник "Тустань". Їх фінансово підтримала Організація реагування на надзвичайні ситуації в сфері культури (CER) з Нідерландів.

Дослідники, які оглянули хату, виявили, що там є унікальне декоративне різьблення не тільки назовні, але і всередині хати, воно збереглося під штукатуркою. А під час розбирання будинку виявили записки та речі тодішніх власників.

Хату перевозили до Урича двома вантажівками, а потім збирали майже 3 місяці. Частина деревʼяних елементів була пошкоджена, довелося замінити зігнилі бруси та дошки. Всі роботи проводили згідно з традиціями народного зодчества: у відповідні дні, із закладанням символічних оберегів. Новий будинок відкритий для огляду туристів.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.