В Україні дозволили писати "росія" і "москва" з малої літери

В Україні написання слів "росія", "москва" тощо офіційно дозволили писати з малої букви у неофіційних текстах.

Про це повідомили у Національній комісії зі стандартів державної мови.

Зазначається, що питання про написання назви держави-агресора з малої букви розглянули, зважаючи на "героїчну боротьбу українського народу за незалежність та взявши до уваги звернення в соцмережах міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук".

Фахівці обговорили відповідне питання із урахуванням офіційних листів від Інституту української мови НАН України, Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України.

"Написання назв "російська федерація", "росія", "москва", "московія", "московське царство", "російська імперія"", "державна дума рф" тощо з малої букви можна не кваліфікувати як відхилення від норм української мови в текстах неофіційного характеру", — вказали у Нацкомісії.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.