IN MEMORIAM: у Києві загинула доценка кафедри Києво-Могилянської академії Тетяна Балабушевич

Під час пожежі у столиці у власній оселі загинула Тетяна Балабушевич – доценка кафедри Києво-Могилянської академії, дослідниця історії України та Європи.

У ДСНС повідомили, що внаслідок пожежі на 1 поверсі столичної 10-типовехівки на Петра Скоропадського, 33 загинула жінка. Згодом стало відомо що це Тетяна Балабушевич.

"З глибоким сумом змушений вам повідомити, що 10 вересня 2023 року на 78-му році життя трагічно загинула в пожежі Тетяна Аркадіївна Балабушевич, к.і.н., доцент, одна з батьків-засновників кафедри історії відродженої Києво-Могилянської академії. Це людина-епоха та викладачка, яка виховала та дала путівку у світ багатьом поколінням українських істориків в т.ч. і мені", - написав колишній студент Тетяни Балабушевич історик Ярослав Борщик.

У бібліотеці НАУКМА зберігається колекція Тетяни Балабушевич, яка налічує 773 примірники та 763 назв. Пані Тетяна досліджувала історію України та Європи, працювала над сисциклтематизацією довідкової та енопедичної літератури.

Чоловік науковиці професор НАУКМА Михайло Кірсенко перебуває у важкому стані в реанімації внаслідок сильного отруєння продуктами горіння. Причину загоряння правоохоронці встановлюють.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.