АНОНС: Вечір памʼяті Левка Лукʼяненка

24 серпня цього року Левку Лук'яненку виповнилося б 95.

Левка Лукʼяненка називають "батьком української незалежності", бо він усе життя присвятив боротьбі за Україну. На вечорі памʼяті у колі тих, хто знав Левка Григоровича, поділимося спогадами про нього та про його роль у здобутті незалежності.

Коли: 25 серпня 2023 року, початок о 17:00. Формат буде змішаним – офлайн із трансляцією онлайн.

Місце проведення – Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (Київ, Майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, другий поверх).

Щоб відвідати подію офлайн, необхідно зареєструватися за посиланням.

Запрошені гості:

Йосип Зісельс – дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи, виконавчий співпрезидент Вааду України, виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України, учасник ініціативної групи "Перше грудня",

Надія Лук'яненко – дружина Левка Лук'яненка,

Олена Лодзинська – завідувачка Музею шістдесятництва,

 Володимир Тиліщак – заступник голови Українського інституту національної пам'яті,

 Віра Курико – журналістка, авторка книги "Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка",

 Олександр Ткачук – заступник голови ГО "Ветеранське об'єднання Українська Гельсінська спілка",

 Сергій Неділько – військовослужбовець, член правління Молодіжного клубу "Джура",

 Святослав Силенко – кобзар-бандурист, засновник рок-гурту SVIATOSLAV.

Співорганізатори: Український інститут національної пам'яті, Національний музей Революції Гідності, Музей шістдесятництва, ГО "Ветеранське об'єднання Українська Гельсінська спілка".

Левко Лук'яненко – дисидент, один зі співзасновників Української Гельсінської групи, народний депутат Верховної Ради чотирьох скликань, автор Акта проголошення незалежності України 1991 року, Герой України.

Він народився 24 серпня 1928-го в селі Хрипівці Чернігівської області. Пережив Голодомор.

15-річним наприкінці 1944 року його мобілізували до Червоної армії, служив у Грузії та на Закавказзі до 1953-го. Після служби Левко Лукʼяненко вступив у комсомол, Компартію, закінчив юридичний факультет Московського університету. Попри це, на Львівщині, куди його направили на "партійну роботу", створив опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку, яка виступала за конституційне відокремлення України від СРСР.

У січні 1961 року Левка Лук'яненка засудили до розстрілу "за антирадянську агітацію та пропаганду". 72 доби він провів у камері смертників. Вирок замінили на 15 років ув'язнення у таборі суворого режиму у Мордовії. У 1976-му він долучився до заснування Української Гельсінської групи. Як наслідок – новий арешт і нове заслання.

Левко Лукʼяненко був одним із лідерів українського руху за незалежність. У березні 1990-го його обрали народним депутатом Верховної Ради тоді ще радянської України. А 24 серпня 1991 року з його участю був написаний та ухвалений Акт проголошення незалежності України.

Левко Лукʼяненко пішов із життя пʼять років тому, 7 липня 2018-го, похований на Байковому кладовищі у Києві.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.