У Луврі покажуть виставку ікон з колекції Музею Ханенків

Виставка "Біля витоків сакрального образу. Ікони з Музею Ханенків" триватиме в Луврі з 14 червня по 6 листопада.

Про це повідомила співробітниця Музею Ханенків Ольга Апенко.

У середині червня в паризькому Луврі відкриється виставка ікон з колекції Музею Ханенків "Біля витоків сакрального образу". Серед експонатів мікромозаїчна ікона Святого Миколая кінця ХІІІ століття, яку подружжя Ханенків придбало під час однієї з мандрівок.

"Проєкт, над яким ми (у режимі повної таємниці) працювали упродовж останніх півроку, нарешті відкривається. З наступного вівторка у залах Лувру презентуватимуться наші енкаустичні ікони з Музей Ханенків. Поряд із ними, вперше в історії цього музею, будуть тексти українською мовою", - зазначила Ольга Апенко.

Також відвідувачі зможуть побачити чотири виняткові ікони, датовані VI — VII ст. Святі Сергій і Вакх, Святий Іоанн Хреститель, Богородиця з Дитям і Святі Платон і Гликерія, які були передані музею в 1941 році.

Співпраця Лувру та Музею Ханенків розпочалася з пропозиції спільної наукової експертизи Синайських ікон (будуть представлені на виставці), які знаходяться в колекції Музею Ханенків у рамках масштабного дослідження Лувру візантійської світової спадщини. А в 2027 році в Луврі заплановано відкриття відділу мистецтва Візантії та християнства на Сході.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.