ЛНУ присвоїв звання почесного доктора колишньому працівнику ЦК КПРС та депутату від СДПУ(о)

29 червня, Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка присвоїла звання «Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського національного університету імені Івана Франка» президентові Національної академії педагогічних наук України, академікові НАН України Василю Кременю.

Про це повідомили у пресслужбі ЛНУ імені Івана Франка.

У коментарях випускники Львівського університету обурились через цю новину:

"Памʼятаю, як в листопаді 2004-го ми штурмували МОН, вивели тодішнього міністра Кременя на вулицю і примусили публічно пообіцяти, що більше не буде репресій проти студентів. Я тримав мегафон, у який він озвучував заяву про це перед багатотисячним натовпом. Я відчував як він тремтів. Не знав тоді, що це майбутній почесний доктор мого рідного університету", − прокоментував історик Володимир В'ятрович.

Водночас у пресслужбі ЛНУ зазначили, що Члени Вченої ради одноголосно підтримали присвоєння звання "Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського національного університету імені Івана Франка" Василю Кременю.

Василь Кремень з 1979 по 1986 рік працював у ЦК Компартії України, а в 1986 1991 pp. – у ЦК КПРС, де займався питаннями розвитку освіти і науки. Також працював заступником директора Російської академії наук.

В Україні Василь Кремень працював в Адміністрації президента Леоніда Кучми. У 1998 році був обраний до Верховної Ради за списком партії СДПУ(о), до якої входить і Віктор Медведчук. А вже у 2000 році Василь Кремень відмовився від мандату у зв'язку із призначенням міністром освіти. У 2002 році знову балотувався до Верховної Ради від СДПУ(о), проте невдало.

Із 30 грудня 1999 до 3 лютого 2005 року був міністром освіти і науки України за президентства Леоніда Кучми. 

Під час роботи в міністерстві освіти Дмитра Табачника Василь Кремень очолював Національну академію педагогічних наук, де й працює донині. 

 

Теми

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.