Петиція про заборону імпорту книг з Росії набрала 25 тисяч підписів

Петиція до Президента України Володимира Зеленського із закликом підписати закон про заборону російського книжкового імпорту набрала необхідні 25 тисяч підписів.

Про це повідомив у Фейсбуці народний депутат Володимир В'ятрович.

Птицію публічно підтримали українські інтелектуали, письменники, громадські й культурні діячі культури - Оксана Забужко, Вахтанг Кіпіані, Іван Малкович, Андрій Курков, Мар'яна Савка, Тамара Горіха Зерня, Ірма Вітовська, Ігор Козловський, Антон Мартинов, Валерій Пекар, Ганна Гопко та інші.

Також заклики підписати петицію поширили найбільші українські видавництва - "Фоліо", "Ранок", "Віват", "А-ба-ба-га-ла-ма-га", мережі книгарень "Є", "КнигоЛенд", численні громадські організації.

Як зазначив В'ятрович, закон 2309-ІХ розроблений спільно представниками громадянського суспільства, видавничої спільноти та влади і ухвалений у червні 2022 року 306 голосами депутатів парламенту, проте досі не підписаний президентом.

Закон забороняє імпорт і розповсюдження видавничої продукції з Росії та Білорусі, передбачає видання книг в Україні мовою оригіналу або в перекладі на українську мову, мови країн Європейського Союзу чи корінних народів України, перекриває можливості ввезення видань антиукраїнського змісту.

"В умовах війни Ви як глава держави й Верховний Головнокомандувач зайняті перш за все питаннями збройної відсічі агресору. Але ситуація, коли парламент, книжкова галузь і громадянське суспільство одностайні у підтримці Закону 2309-ІХ, і лише відсутність Вашого підпису дозволяє Росії і далі руйнувати наш книжковий ринок, є незрозумілою і неприйнятною", - ідеться в петиції.

Також депутат нагадав, що "частина третя статті 94 Конституції України визначає: якщо Президент протягом 15 днів не підписав закон чи не повернув його до парламенту з зауваженнями, "закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений".

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.