Український інститут книги назвав найпопулярніші книжки з історії

За підсумками Національного тижня читання Український інститут книги представив перелік книжок, найпопулярніших серед читачів українських бібліотек.

До переліку увійшли книжки, видані українськими видавцями українською мовою, написані українськими авторами або перекладні (за винятком російських). 

В основу відбору лягла інформація від понад 60 державних, національних та обласних публічних бібліотек України (загальна кількість підпорядкованих обласним бібліотекам книгозбірень сягає 10 тисяч) про найпопулярніші книги серед їхніх читачів. Відбір здійснювався за 14 жанровими групами: сім у категорії художньої літератури і сім у категорії нон-фікшн.

 

Найбільшим попитом серед читачів українських бібліотек у категорії "Популярна історія — репортаж — соціально-політичні видання" користувались: 

  1. Сергій Плохій "Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності" (Клуб Сімейного Дозвілля),
  2. Вахтанг Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву КДБ УРСР" (Віват),
  3. Брати Капранови "Мальована історія Незалежності України" (Зелений пес).

У категорії "Історичний роман — історична новела (оповідання)": 

  1. Василь Шкляр "Чорний ворон. Залишенець" (Клуб Сімейного Дозвілля),
  2. Василь Шкляр "Характерник" (Клуб Сімейного Дозвілля),
  3. Володимир Лис "Століття Якова" (Клуб Сімейного Дозвілля).

У категорії "Мемуари — біографії — автобіографії": 

  1. Боріс Джонсон "Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію" (Віват),
  2. Генрі Форд "Моє життя і робота" (Наш формат),
  3. Вахтанг Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР" (Віват).

    Український інститут книги — державна установа при Міністерстві культури та інформаційної політики України, покликана формувати державну політику у книжковій галузі, провадити промоцію книгочитання в Україні, підтримувати книговидавничу справу, стимулювати перекладацьку діяльність, популяризувати українську літературу за кордоном. 

    Національний тиждень читання — щорічна акція Українського інституту книги, заснована у 2021 році з метою привернути увагу до українських книжок, наявних у бібліотечних фондах України, популяризувати читання як життєву практику серед українців та сприяти розвитку літератури українською мовою.



Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.