У Литві набула чинності заборона пропаганди тоталітарних режимів

З 1 травня в Литві набув чинності закон про дерадянізацію публічного простору, який передбачає заборону пропаганди тоталітарних та авторитарних режимів та їхньої ідеології, а також новий порядок демонтажу або заміни публічних об'єктів, які цю заборону порушують.

Про це повідомляє "Європейська правда".

Закон, ухвалений Сеймом Литви в грудні 2022 року, дозволить прибрати з публічного простору символи тоталітаризму та авторитаризму – меморіали, інші пам'ятники, а також назви вулиць, площ та інших громадських об'єктів.

Відповідно до закону, заборона стосуватиметься будь-якої форми вшанування або зображення осіб, символіки чи інформації, що пропагують тоталітарні та авторитарні режими та їхні ідеології, зазначає литовський Сейм.

Заборона не поширюється на музеї, архіви, бібліотеки під час організації виставок, інформування громадськості про тоталітарні та авторитарні режими та їхні наслідки, використання таких предметів та інформації з метою освіти, науки, професійного мистецтва та колекціонування.

Оцінку публічних об'єктів на предмет пропаганди тоталітарних або авторитарних режимів та їхніх ідеологій здійснюватиме Литовський центр досліджень геноциду та опору, а також муніципальні органи влади.

У кожному випадку демонтажу об'єкта радянської чи тоталітарної пропаганди свій висновок спершу має надати міжвідомча комісія, яка складатиметься з дев'яти членів, делегованих від різних установ та організацій.

Після цього рішення про демонтаж об'єкта ухвалює генеральний директор Центру досліджень геноциду та опору.

До цього в Литві була передбачена лише адміністративну відповідальність за демонстрацію, розповсюдження й пропаганду символів деяких тоталітарних і авторитарних режимів. Однак після того, як Росія почала повномасштабну війну в Україні, багато муніципалітетів виступили з ініціативою демонтувати статуї, пам'ятники та інші символи радянських солдатів.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.