У Києві перейменували станції метро та низку вулиць

У столиці перейменували ще 26 міських об’єктів, назви яких пов’язані з росією та її сателітами.

Про це повідомила пресслужба Київради.

Рішення щодо перейменувань були прийняті 18 травня, на пленарному засіданні ІІ сесії Київської міської ради ІХ скликання більшістю депутатів.

За словами заступника міського голови – секретаря Київської міської ради Володимира Бондаренка, країна-агресор роками працювала над знищенням пам'яті про нашу історію, нав'язуючи українцям чужі топоніми, які возвеличували радянський союз та російську імперію.

"Вже понад рік міська влада спільно з громадськістю провадить масштабний процес дерусифікації міських об'єктів у столиці. Це стосується зокрема перейменування вулиць, провулків, площ, бульварів, узвозів, а також станцій київського метрополітену, Так сьогодні було підтримано рішення про перейменування станції "Площа Льва Толстого" на "Площу  Українських Героїв", а станції "Дружби народів" на "Звіринецьку". Загалом сьогодні перейменовано 26 міських об'єктів. У столиці більше немає місця ворожим наративам, які нам десятиліттями нав'язував кремль", – наголосив Володимир Бондаренко.

У столиці перейменовано низку міських об'єктів.

Станції Київського метрополітену:
станція "Дружби народів" – станція "Звіринецька";
станція "Площа Льва Толстого" – станція "Площа Українських Героїв";
проєктна станція "Проспект Правди" – станція "Варшавська".

Голосіївський район:
вулиця Генерала Матикіна – вулиця Конча-Заспинська;
вулиця Юрія Смолича – вулиця Докії Гуменної;
провулок Ржевський – провулок Станіслава Лема;
вулиця Володі Дубініна – вулиця Рея Бредбері;
провулок Левітана – провулок Миколи Бурачека;
вулицю Пролетарська – вулиця Наталії Лотоцької;
провулок Пролетарський провулок Наталії Лотоцької;
вулиця Марії Боровиченко – вулиця Віри Ґедройць.

Святошинський район:
провулок Кулібіна – провулок Антоніни Смереки;
вулиця Ріхарда Зорге – вулиця Василя Єрошенка;
провулок Червонозаводський – провулок Анатолія Базилевича.

Дніпровський район:
вулиця Академіка Бутлерова – вулиця Роберта Лісовського;
вулиця Станюковича – вулиця Любові Малої.

Деснянський район:
вулиця Червоноткацька – вулиця Вінстона Черчилля;
вулиця Некрасова – вулиця Зінаїди Тулуб;
вулиця Матросова – вулиця Опанаса Заливахи.

Шевченківський район:
провулок Орловського – провулок Джорджа Орвелла.

Дарницький район: 
вулиця Чкалова – вулиця Сергія Світославського;
провулок Лермонтова 5-го – провулок Дмитра Цвітковського;
провулок Волго-Донський – провулок Надії Світличної;
провулок Суворова – провулок Ніни Строкатої.

Солом'янський район:
вулиця Олександра Пироговського – вулиця Григорія Кочура.

Печерський район:
Петрівська алея – алея Магдебурзького права.

Загалом у столиці нові назви вже отримали 314 міських об'єктів. 

 

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.