У Києві перейменували станції метро та низку вулиць

У столиці перейменували ще 26 міських об’єктів, назви яких пов’язані з росією та її сателітами.

Про це повідомила пресслужба Київради.

Рішення щодо перейменувань були прийняті 18 травня, на пленарному засіданні ІІ сесії Київської міської ради ІХ скликання більшістю депутатів.

За словами заступника міського голови – секретаря Київської міської ради Володимира Бондаренка, країна-агресор роками працювала над знищенням пам'яті про нашу історію, нав'язуючи українцям чужі топоніми, які возвеличували радянський союз та російську імперію.

"Вже понад рік міська влада спільно з громадськістю провадить масштабний процес дерусифікації міських об'єктів у столиці. Це стосується зокрема перейменування вулиць, провулків, площ, бульварів, узвозів, а також станцій київського метрополітену, Так сьогодні було підтримано рішення про перейменування станції "Площа Льва Толстого" на "Площу  Українських Героїв", а станції "Дружби народів" на "Звіринецьку". Загалом сьогодні перейменовано 26 міських об'єктів. У столиці більше немає місця ворожим наративам, які нам десятиліттями нав'язував кремль", – наголосив Володимир Бондаренко.

У столиці перейменовано низку міських об'єктів.

Станції Київського метрополітену:
станція "Дружби народів" – станція "Звіринецька";
станція "Площа Льва Толстого" – станція "Площа Українських Героїв";
проєктна станція "Проспект Правди" – станція "Варшавська".

Голосіївський район:
вулиця Генерала Матикіна – вулиця Конча-Заспинська;
вулиця Юрія Смолича – вулиця Докії Гуменної;
провулок Ржевський – провулок Станіслава Лема;
вулиця Володі Дубініна – вулиця Рея Бредбері;
провулок Левітана – провулок Миколи Бурачека;
вулицю Пролетарська – вулиця Наталії Лотоцької;
провулок Пролетарський провулок Наталії Лотоцької;
вулиця Марії Боровиченко – вулиця Віри Ґедройць.

Святошинський район:
провулок Кулібіна – провулок Антоніни Смереки;
вулиця Ріхарда Зорге – вулиця Василя Єрошенка;
провулок Червонозаводський – провулок Анатолія Базилевича.

Дніпровський район:
вулиця Академіка Бутлерова – вулиця Роберта Лісовського;
вулиця Станюковича – вулиця Любові Малої.

Деснянський район:
вулиця Червоноткацька – вулиця Вінстона Черчилля;
вулиця Некрасова – вулиця Зінаїди Тулуб;
вулиця Матросова – вулиця Опанаса Заливахи.

Шевченківський район:
провулок Орловського – провулок Джорджа Орвелла.

Дарницький район: 
вулиця Чкалова – вулиця Сергія Світославського;
провулок Лермонтова 5-го – провулок Дмитра Цвітковського;
провулок Волго-Донський – провулок Надії Світличної;
провулок Суворова – провулок Ніни Строкатої.

Солом'янський район:
вулиця Олександра Пироговського – вулиця Григорія Кочура.

Печерський район:
Петрівська алея – алея Магдебурзького права.

Загалом у столиці нові назви вже отримали 314 міських об'єктів. 

 

 

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.