У Музеї Києва відреставрували макет Київського замку середини XVI століття

Фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України відновили один з найулюбленіших експонатів відвідувачів.

Про це повідомляють у Музеї Києва.

За словами реконструкторів експоната, цей макет дозволяє уявити як виглядало найбільше військове укріплення у середньому Подніпров'ї. Гора, де у 1370-80-х роках постав Замок, відтоді зветься Замковою. Усередині замку було розташовано будинки князя (пізніше — воєводи), каштеляна та городничого — замкових управлінців.
Тут перебувала княжа, пізніше воєводська, адміністрація, монетний двір, криниці (щоправда, вони регулярно пересихали), постійно перебував військовий гарнізон, хоча замкові солдати жили під замком на Подолі. Також тут були й господарські приміщення, призначені для потреб оборони: склади пороху, зброї, ядер, гармат (шопа), майстерні, а також культові споруди.
 
Усю конструкцію було відновлено фахівцями-реставраторами й, відтепер, вона тішитиме відвідувачів Музею столиці.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.