АНОНС: Музей історії міста Києва представить виставковий проєкт «Історія у склі»

З 21 квітня до 7 липня в Музеї історії міста Києва триватиме виставковий проєкт «Історія у склі». У сюжетах київського побуту презентують історію застосування скляної тари у фармацевтичній галузі, парфумерній справі, розливі рідин різного призначення.

Про це повідомляє Музейно-виставковий центр Музею історії міста Києва.

"Скло – міцний та водночас крихкий матеріал, а вироби з нього можуть бути як простими та буденними, так і справжніми шедеврами, витворами мистецтва. Без сумніву, майстерна та копітка робота кураторів і команди Музею дозволить крізь скло побачити невідомі фрагменти нашої історії", – сказала генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова.

Джерелом натхнення для створення виставки стала колекція скляного тарного посуду, фундатором якої є відомий київський археолог, кандидат історичних наук, завідувач науково-дослідного сектору археології Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Сергій Тараненко. Ця збірка була передана до фондів Музею історії міста Києва.

Тематичні розповіді збагачують унікальні зразки скляної тари та посуду, надані партнерами виставки (фармацевтичною компанією, найбільшим українським виробником напоїв і брендом крафтового пива), інтер'єри шинку, будуару, їдальні ХІХ ст. Колаборація з Аптекою-музеєм у Києві дозволила у просторі виставки розмістити реконструйовану в найменших деталях аптеку XVIII ст.

Одним із найдивовижніших експонатів організатори називають фрагмент скляного черевичка для розтягування шкіряного взуття. Особливе місце на виставці займають косметичні засоби та парфуми.

Кураторки виставки: Аліна Сушко та Ольга Друг.

Місце проведення: вул. Б. Хмельницького, 7, Музейно-виставковий центр  Музею історії міста Києва.

Графік роботи: середа–неділя із 12:00 до 19:00; понеділок-вівторок – вихідні. Каса працює з 12:00 до 18:30.

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.