АНОНС: "Мільйон копій з історичного архіву України онлайн"

13 квітня о 13:00 в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбудеться презентація нового цифрового ресурсу Центрального державного історичного архіву України, м. Київ на єдиній платформі «Міжархівний пошуковий портал»

Про це повідомив Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов.

Міжархівний пошуковий портал створено за ініціативи та підтримки Анатолія Хромова, Голови Державної архівної служби України, ПП "Архівні інформаційні системи" у співпраці з Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України, Центральним державним архівом громадських об'єднань та україніки, Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтва України та Державним архівом Львівської області, у майбутньому до нього планується долучення всіх центральних та обласних архівів.

Станом на сьогодні до ресурсу завантажено 318 описів 51 фонду, а також понад 1 млн цифрових копій документів – 7178 архівних справ із 8 архівних фондів, які висвітлюють історію України XVI-ХХ століть, а також містять інформацію генеалогічного характеру. Ресурс буде доступний користувачам у режимі 24/7 із будь-якої частини нашої планети.

Центральний державний історичний архів України, м. Київ є одним із найдавніших і найбагатших в інформаційному вимірі центральним архівом України. У ЦДІАК України зберігаються документи, що висвітлюють історію українських земель періоду їх входження до складу Литви і Польщі (з ХІV до кінця ХVІІІ ст.), Російської імперії (з першої половини ХVIІІ ст. до революції 1917 р.). Важливе місце займають фонди установ Гетьманщини (друга половина ХVІІ ст. - остання чверть ХVІІІ ст.).

У подальшому "Архіум" ЦДІАК України поповнюватиметься цифровими копіями архівних фондів з історії України XVI-ХХ століть і вже за декілька років досягне п'яти мільйонів цифрових копій документів.

Спікери заходу: Анатолій Хромов – Голова Державної архівної служби України, Ярослав Файзулін – директор Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, Кирило Віслобоков – директор ПП "Архівні інформаційні системи".

Місце проведення: "Укрінформ", вул. Б. Хмельницького, 8/16, м. Київ, (ст. м. "Театральна"), зала 2.

Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.