У Держархіві Швеції створили сторінку присвячену політичній історії України

Відтепер посилання на найважливіші документи, пов‘язані з Україною, можна знайти на окремій сторінці Держархіву Швеції

Про це повідомила у своїй сторінці у Facebook юристка Марина Траттнер.

У шведських архівах зберігається вражаюча кількість джерел, які стосуються політичної історії України. Зокрема, йдеться про дипломатичні документи та листування раннього модерного періоду, а також деякі унікальні та цінні карти того ж періоду. У цьому відношенні Швеція займає унікальне місце серед європейських країн. 

Той факт, що в Швеції зберігаються особливо важливі документи про Україну як націю та боротьбу України за волю, загалом пов'язаний з тим, що Шведська імперія та українське керівництво як протягом 17 століття, так і протягом 18 століття підробляли міцні дипломатичні зв'язки, створювали союзи та співпрацювали різними способами, щоб утвердити себе на міжнародній арені під час конфліктів і воєн. 

Велике значення під час дипломатичних переговорів мали також міжнародна торгівля та судноплавство. Переговори створили велику кількість листування та інших вихідних матеріалів, які неможливо знайти ніде в світі. Не в останню чергу це стосується періоду 1630–1730 років. 

Ці документи, безперечно, також мають велике джерельно-історичне значення для низки інших європейських країн, таких як Польща, Туреччина, Росія, країни Балтійського моря, Румунія та Молдова, а також для Швеції, але що робить їх особливо унікальними їхнє значення для досліджень, присвячених самоврядуванню та незалежності України. 

Національний архів Швеції також зберігає кілька томів, що належать до архіву Міністерства закордонних справ, які містять дипломатичні документи, що стосуються визнання колишніх радянських держав та їхнього самоврядування, а також джерела, що стосуються боротьби за незалежність Черкесії, Грузії, Трансільванії та інших країн.

 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.