Парламент ухвалив законопроєкт про засудження та заборону російської імперської політики та деколонізацію топонімії

Парламент ухвалив законопроєкт 7253 «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»

Про це повідомив на своїй Facebook-сторінці народний депутат, історик Володимир В'ятрович.
За словами  Володимира В'ятровича, цей закон не менш важливий, аніж ухвалений 2015 року закон про декомунізацію: "Сьогодні зроблено вирішальний крок на шляху очищення України від маркерів "русского міра" і повної деколонізації нашого публічного простору. Після того як закон буде підписаний президентом і набуде чинності, звільнення українських міст і сіл від назв і пам'ятників, нав'язаних Росією, стане всеосяжним і незворотнім.

Цей закон визнає злочинною і засуджує російську імперську політику, забороняє її пропаганду та символи, визначає, що належить до цих символів, хто, як і в які строки видаляє їх з публічного простору".

Закон засуджує російську імперську політику в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди її символіки та встановлює порядок ліквідації символів російської імперської політики.

Законопроєкт №7253 був зареєстрований у квітні 2022 року. Ініціаторами проєкту стали понад 50 народних депутатів. Проєкт був ухвалений після повторного другого читання (248 голосів за). 

"Депутат Бужанський, якому місяць тому вдалося зірвати ухвалення цього закону, ставлячи на підтвердження важливі враховані комітетом поправки, намагався сьогодні повторити цей трюк знову. На щастя, йому це не вдалося. І більшість, і опозиція разом голосували в інтересах України", - зазначив Володимир В'ятрович.

У законопроєкті йдеться про те, що місцеві ради, військові адміністрації мають протягом 6 місяців будуть повинні здійснити демонтаж символіки і всі перейменування на відповідних територіях. Далі діятиме антисаботажний механізм, як у законі про декомунізацію – три місяці дається на виконання цих дій головам громад, потім три місяці – головам ОДА.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.