У Києві представили унікальні записи «Щедрика»

У Києві у Музеї Миколи Лисенка вперше програли унікальні записи українського “Щедрика”

Про це повідомляє Укрінформ.

 

У залі прозвучали грамофонні записи української пісні на раритетних платівках із США у виконанні найвідоміших американських музикантів: Westminster Choir (1941 р.), Fred Waring and his Pennsylvanians (1942 р.), Robert Show Chorale (1946 р.) New York Philharmonic (1956 р.).

"5 жовтня рівно сто років, коли "Щедрик" було виконано на сцені найпрестижнішої концертної зали Америки – Карнегі-Гол. Це був прем'єрний концерт і кульмінація світового турне хору Олександра Кошиця, який гастролював за дорученням уряду УНР та особисто головнокомандувача армії УНР - Симона Петлюри.

Проводився з метою лобіювання міжнародного визнання щойно проголошеної Української народної республіки, підтримки західного світу у війні з РФ та протидії російський пропаганді, яка оголосила, що українського народу не існує", - сказала дослідниця історії "Щедрика" Тіна Пересунько.

Вона зазначила, що упродовж 1919-1924 років "Щедрик" прозвучав у понад 200 містах 17 країн світу. За цей час на адресу України й української культури у західній пресі вийшло понад 300 схвальних рецензій 12 мовами світу.

Пересунько додала, що нинішня презентація - це нагода згадати про походження всесвітньо відомої пісні, про хор Олександра Кошиця, який вперше привіз цей твір до Америки, а також наголосити на авторстві Миколи Леонтовича, який написав цей шедевр.

Також під час заходу представили оригінал партитури Carol of the Bells (Нью-Йорк, Carl Fischer Music, 1936 р.) та ноти першої англомовної версії "Щедрика" - пісні The Bluebirds (Нью-Йорк, Witmark and Sons, 1933 р.).

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.