Оголошено конкурс на здобуття Премії ім. Юліуша Бардаха

Інститут Великого князівства Литовського оголошує п’ятий конкурс на здобуття Премії ім. Юліуша Бардаха

Інститут Великого князівства Литовського оголошує п'ятий конкурс на здобуття Премії ім. Юліуша Бардаха.
 
Премія призначається за найкращі докторські (кандидатські) праці, присвячені проблематиці державної, правової та культурної спадщини Великого князівства Литовського у ХІХ–ХХ століттях, або за такі, що представляють результати дослідження проблем, пов᾿язаних з історією як мінімум двох нинішніх держав, терени яких колись входили до складу Великого князівства Литовського, як то: України, Білорусі, Литви та Польщі.
На конкурс можуть бути подані докторські праці (кандидатські дисертації), які були захищені протягом 2020−2021 років.
Термін подання праць – 30 жовтня 2022 р. Просимо висилати пропоновані праці на адресу:
rustis@ldki.lt
До 28 лютого 2023 року конкурсна комісія призначена Інститутом ВКЛ оголосить список номінованих на премію праць.
Кандидати будуть запрошені на урочистість вручення премій, яка відбудеться в одному з міст Центрально-Східної Європи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.