Студенти та викладачі консерваторії підтримують перейменування закладу

Більшість студентів та частина викладачів підтримують думку про необхідність вилучити з назви консерваторії ім'я російського композитора Чайковського

16 червня на робочому засіданні Вченої ради НМАУ ім. П. І. Чайковського одностайно ухвалили рішення зберегти у назві навчального закладу присвяту російському композитору Чайковському.

Частина колективу Національної музичної академії імені П.І. Чайковського виступила за перейменування закладу. До цього публічно закликали, зокрема, професори Олена Корчова та Юрій Чекан, а також студенти та випускники академії.

Викладачка Олена Корчова написала: "Якщо є реальні причини збереження імені П. І. Чайковського в назві Академії (юридичні, практичні, фінансові), їх варто озвучити. Пояснити таким "маніпуляторам", як я, що справа не в українській сутності композитора, а в китайських грошах, включно з нашими зарплатами."

Доктор мистецтвознавства Юрій Чекан написав:

"Я вважаю, що така номінація (Чайковський – український композитор) є ознакою постколоніального мислення.

Що свідчить про українськість Чайковського? Національність його прадіда? Але інший його прадід був французом, а прабабуся - австрійкою. Можливо, Чайковський французький чи австрійський композитор? Ще один поширений аргумент – використання українських мелодій, наприклад, у третій частині Першого фортепіанного концерту або у фіналі Другої симфонії.

Так, він використовував ці мелодії. І що? У своїх композиціях Бетховен також використовував українські мелодії, але ніхто не вважає його українським композитором. Третім поширеним доказом є те, що Чайковський бував в Україні багато разів і створив тут багато своїх творів. Місцем проживання культурна приналежність композитора не визначається. Чайковський ніколи не вважав себе українцем. Він був типовим російським композитором, як Мусоргський чи Бородін. Його стиль суттєво відрізняється від стилю Мусоргського, але заснований на тих же принципах - демократизму і народності - як і в інших композиторів романтичної епохи".

Студентське Наукове Товариство НМАУ ім. П. І. Чайковського провело опитування студентства закладу:

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.