Мер Коростеня назвав варварством знесення пам'ятника комсомольцям

Мер Коростеня Володимир Москаленко назвав знесення пам’ятника комсомольцям варварством і повідомив про відкриття кримінального провадження.

У 1973 році у Коростені комуністичною владою встановлено пам'ятник комсомольцям 1920-х рр. 

 

Після ухвалення закону про декомунізацію, повідомляє видання, місцева влада вирішила пам'ятник не зносити, а натомість перейменувала його на пам'ятник "Молодь Коростеня ХХ століття".

7 травня 2022 року представники ГО "Молодь Північного краю" демонтувати пам'ятник.

У відповіль міський голова Коростеня Володимир Москаленко заявив, що знесення пам'ятника "Молоді XX століття" - це варварство. Про це Москаленко сказав в сюжеті місцевого телеканалу "Коростень ТБ".

Він додав, що всі активісти, які брали участь в демонтажі, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

"Всі побачили варварство XXI століття з боку молодих людей, які себе проявили в місті Коростені. Хай дивляться і дають оцінку. І я хотів би, щоб за два місяці ці люди зробили цю площу. Будемо дуже вдячні, я кожному з них подяку випишу. А те, що було зроблено, балансоутримувачі (пам'ятника, - ред.) подали заяву в поліцію, відкрита кримінальна справа, і ті, хто це робив, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності", - сказав Володимир Москаленко.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.