Померла колишня очільниця Держдепу США Мадлен Олбрайт

У віці 84 років померла від раку колишня очільниця Державного департаменту США Мадлен Олбрайт

Заяву про її смерть оприлюднила родина колишньої держсекретарки 23 березня.

 
МАДЛЕН ОЛБРАЙТ СКЛАДАЄ ПРИСЯГУ ПРИ ВСТУПІ НА ПОСАДУ 1997 РОКУ. ПОЗАДУ БІЛЛ КЛІНТОН, ПРИСЯГУ ПРИЙМАЄ ВІЦЕПРЕЗИДЕНТ АЛ ҐОР. 
ФОТО: GETTY IMAGES

1997 року вона стала першою жінкою на посаді Державного секретаря в історії Сполучених Штатів. Вона обіймала цю посаду до 20 січня 2001 року – закінчення другого президентського терміну Білла Клінтона.

Під час її каденції відбулися доленосні зміни в дипломатичних відносинах між Україною та США, а також у Східній Європі, колишній Югославії та Росії. Вона була прихильницею жорсткої зовнішньої політики США та застосування військової сили в разі, якщо дипломатія не є достатньо переконливою.

2000 року Олбрайт двічі приїжджала (у лютому та квітні) з офіційним візитом до Києва й закликала тодішню владу дотримуватися демократичних процедур у виборах. Американська влада тоді намагалась встановити тісні зв'язки з Україною заради підтримки демократичних і ринкових реформ, попри корупційний скандал із екс-прем'єр-міністром Павлом Лазаренком з країни. 

Однак після викрадення та вбивства засновника "Української правди" і журналіста Георгія Ґонґадзе 16 вересня 2000 року відносини між Україною та США охололи, а рівень спілкування між офіційними особами суттєво знизився. США різко засудили кричущий випадок зникнення журналіста та затягування розслідування його справи.

Олбрайт відіграла важливу роль в зусиллях США з демократичних перетворень у Східній Європі, колишній Югославії та Росії.

Під час її каденції 1999 року відбулося входження до НАТО низки країн, які під час Холодної війни вважалися членами так званого "соціалістичного табору" – Польщі, Чехії та Угорщини.

Олбрайт також стала свідком зміни політичного режиму в Росії та суттєвих змін у її зовнішній політиці, зокрема оголошення дефолту Росії 1998 року, перехід влади від президента РФ Бориса Єльцина до Володимира Путіна, початок другої чеченської війни у серпні 1999 року, дивна аварія підводного човна "Курськ" і неадекватної реакції російської влади, а також скандалів із причетністю російських спецслужб до вибухів у житлових будинках в низці міст РФ.

Олбрайт була залучена в дипломатичні зусилля із припинення війн та громадянських конфліктів у країнах колишньої Югославії, зокрема втілення Дейтонських угод у Боснії та Герцеґовині. Також, як твердять історики, саме вона переконала Клінтона залучити війська НАТО для захисту албанців Косова від можливих етнічних чисток та геноциду, що проводили сербські війська стосовно інших етнічних груп.

Олбрайт народилася 15 травня 1937 року в Празі в Чехословацькій Республіці. 1939 року батьки забрали її до Лондона, оскільки її тато був дипломатом. Після Другої світової війни, родина повернулась до Чехословаччини, де її батько встиг попрацювати послом в Югославії. Із захопленням влади в Чехословаччині комуністами, родина Олбрайт перебралася до Сполучених Штатів.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.