На Черкащині демонтували пам’ятник комуністу - засновнику колгоспного руху

У місті Тальному Черкаської області демонтували пам’ятник колишньому члену ЦК КПУ, засновнику колгоспного руху Федору Дубковецькому.

Про це кореспондентові Укрінформу повідомив міський голова Тального Василь Сідько.

 

"3 грудня, приїхали фахівці із Черкас і акуратно демонтували погруддя. На демонтажні роботи витратили з міського бюджету 32 тисячі гривень. Весною, коли стане тепло, пам'ятник установимо на могилі Дубковецького в селі Здобуток", – сказав Сідько.

Пам'ятник двічі Герою соціалістичної праці Федору Дубковецькому встановили на місці монумента Богдану Хмельницькому в 1960 році. У грудні 2020 року міська рада Тального відмовилася його демонтувати.

Лише після того, як Черкаська прокуратура порушила провадження за статтею 436-1 КК (Виготовлення комуністичної та нацистської символіки), депутати погодилися перенести монумент з центральної частини міста на цвинтар, де похований Федір Дубковецький.


Федір Дубковецький – колишній котовець. У спогадах писав, як боровся з незалежністю України в 1918-21 роках. У 1922 році організував комуну "Вулик і бджола". Був членом ЦК КПУ. Після Другої світової війни товаришував із Микитою Хрущовим, який кілька разів приїздив до нього в гості.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».