Історія Європи, російських революцій та біографія Черчіля - Стефанчук рекомендує

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук порекомендував народним депутатам 5 книг, які варто прочитати на зимових канікулах

Як передає Укрінформ, про це Стефанчук написав у Фейсбуці.

 

Він зазначив, що у рамках акції "Національний тиждень читання" хоче долучитись до популяризації книг, а також "спонукати всіх до читання ще чогось, окрім соцмереж, месенджерів та клікбейтних заголовків у ЗМІ".

"Тому пропоную колегам з користю провести новорічно-різдвяні свята. Як і обіцяв: звертаюсь до народних обранців із новою ініціативою, своєрідним "домашнім завданням" — рекомендую 5 книжок "від спікера", які просив би кожного, за можливості, прочитати найближчим часом", - зазначив Стефанчук.

До новорічного топу голови ВР увійшли:

1. Григорій Сковорода "Найкраще";

2. Норман Дейвіс "Європа. Історія" (Europe. A History);

3. Михайло Зигар "Імперія повинна померти" ("Империя должна умереть. История русских революций в лицах. 1900-1917 гг");

4. Борис Джонсон "Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію" (The Churchill Factor. How one man made history);

5. Адмірал Вільям Г. Макрейвен "Застеляйте ліжко. Дрібниці, які можуть змінити ваше життя, а можливо, і світ" (Make your bed. Small things that can change your life… and maybe the world).

Спікер пообіцяв на літні канікули підготувати розгорнутий список книг.



Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.