Кандидатуру Мустафи Джемілєва висунули на здобуття Нобелівської премії миру

Польща висунула кандидатуру лідера кримськотатарського народу, політв’язня та народного депутата України Мустафи Джемілєва на здобуття цьогорічної Нобелівської премії миру.

Про це повідомляє Діло.

 
фото: алім алієв

Джемілєва номінувала на премію миру віце-спікерка нижньої палати польського парламенту (сейму) Малгожата Госевська.

Також серед номінантів – британський дослідник природи Девід Аттенборо, Всесвітня організація охорони здоров'я, лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська, міністр закордонних справ Тувалу Саймон Кава і Папа Римський Франциск.

Лідера кримськотатарського народу номінували на Нобелівську премію миру у 2009, 2011 та 2015 роках.


Читайте також: Мустафа Джемілєв: Коли в історії людства окупанти йшли із зайнятої території самовільно та без тиску?

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.