Міська рада Первомайська відмовилась дерусифікувати назву міста

У місті Первомайськ міська рада розглянула звернення мовного омбудсмена Тараса Кременя щодо приведення назви міста до норм законів та правопису. Місцеві депутати вважають, що перейменовувати місто недоцільно

Депутати Первомайської ради розглянули звернення омбудсмена "Про приведення назви міста Первомайськ у відповідність з правописом і стандартами української мови" і відмовилися перейменовувати місто. Документ відповідного рішення опублікував у своєму Telegram-каналі журналіст Макс Назаров.

 

Депутати вважають, що "українські словники жодним чином не забороняють існування і вживання в українській мові слів "первий" і "май"". 

Також депутати написали у відповіді Тарасу Кременю, що "іменник "май" позначає назву місяця в європейських мовах, а російське "май" - всього лише запозичення". Крім того,  в міськраді зазначили, що "слово "май" в тлумачних словниках має право на вживання в значенні назви місяця, а також у значенні "клечання" і "зелень"".

Комуністичний характер назви міста міська влада також відкинула.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.