У Львові затримали двох жителів Донеччини, які написали «За Степана Бендер» на місці поховання поляків

Поліцейські 25 листопада затримали двох жителів Донецької області, які сплюндрували польські поховання на Личаківському цвинтарі.

Про повідомляє патрульна поліція Львова, передає Радіо Свобода.

 

Згідно з повідомленням, зловмисники на кам'яній стіні чорною фарбою написали "За Степана Бендер" і зробили смужки – синьо-жовті і червоно-чорні.

Близько 17-ї години патрульні зауважили трьох невідомих осіб біля Личаківського цвинтаря, які поводилися підозріло і згодом зайшли на територію цвинтаря.

Поліцейські вирішили обстежити територію кладовища, були залучені додаткові екіпажі. Трьох осіб поліцейські виявили під час вчинення акту вандалізму на місці польських військових поховань.

Патрульні затримали двох чоловіків 43 та 49 років, які виявилися мешканцями Донеччини, третій чоловік втік. Директор Личаківського цвинтаря Михайло Нагай сказав Радіо Свобода, що зловмисників затримали близько 17:20.

Тривають слідчі дії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.