Данський археолог-любитель виявив у полі десятки золотих предметів

Скарб золотих предметів VI століття був виявлений на сільськогосподарському полі недалеко від міста Єллінг в Данії. 22 предмети мають загальну вагу 945 грамів

Про це повідомляє НВ.

 

Вони були виявлені археологом-аматором Оле Шитцем, який є новачком у цьому хобі — до свого відкриття він виходив на пошуки з металошукачем лише близько 10 разів.

Чоловік попередив владу та археологів з музеїв Вайле, які проводили розкопки на місці знахідки, і кілька місяців тримав велику знахідку в секреті, щоб не привернути увагу грабіжників.

Скарб містить дві римські золоті монети, які були перетворені на підвіски, зокрема золотий солід Костянтина Великого (285−337 рр. до н.е.), і один ювелірний виріб із золотим зерном складного візерунка, але більшість предметів у скарбі — це брактеати.

Брактеати — круглі медальйони, які носили як підвіски. Зазвичай брактеати невеликі, на них є схематичні зображення фігур зі скандинавської міфології.

Розкопки показали, що скарб був похований під підлогою довгого будинку, і тільки дуже могутня і дуже багата людина могла зібрати такий величезний скарб. Археологи знають, що в період міграції тут було невелике містечко, але раніше не було ніяких вказівок на те, що поселення було настільки важливим, щоб залучити жителя, який був настільки багатий і могутній, що міг би добути стільки золота.

Вважається, що багато з великих золотих скарбів, виявлених у Скандинавії того періоду, були закопані як відчайдушні жертви для заспокоєння богів після того, як виверження вулкана в 535/536 році нашої ери створило хмару попелу, яке викликало повсюдний неврожай і голод. Якщо це не було підношення, скарб міг бути закопаний, щоб захистити його від крадіжки в цей неспокійний час.

Золоті предмети нині законсервовані. У лютому 2022 вони будуть виставлені в Художньому музеї Вайле.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.