Учені визначили вік статуй тварин у Саудівській Аравії

Археологи виявили, що скульптури верблюдів та коней в натуральну величину в Саудівській Аравії насправді датуються приблизно 6000 роком до Р.Х., хоча спочатку їх датували початком нашої ери. Це відкриття робить їх майже вдвічі старшими за британський Стоунхендж, який датується приблизно 2500 роком до Р.Х.

Про це повідомляє Daily Mail.

 
Фото: M. Guagnin & G. Charloux

Ідеться про 21 фігурку верблюда, коня та інших тварин, які знайшли вирізьбленими на камені в саудівській пустелі у 2018 році. Наскельне мистецтво надзвичайно складно датувати, особливо у цьому випадку, адже ерозія сильно пошкодила тривимірні рельєфи.

Щоб встановити вік робіт, учені оцінили сліди інструментів і вивітрювання на скульптурах, а також відпалі фрагменти і щільність верхніх шарів породи. Дані вказують на те, що скульптури були створені камʼяними знаряддями в VI тисячолітті до Р.Х.

Фахівці з різьби по каменю, що входили до складу команди, вважають, що для виконання кожного з барельєфів потрібно 10—15 днів роботи, протягом яких майстер повинен був неодноразово заточувати або міняти інструмент.

Виходячи з того, що найближчі виходи природного кременю, з якого виготовляли інструменти, знаходяться на відстані 15 кілометрів від місця розташування статуй, а для виготовлення останніх спочатку потрібно було спорудити робочу платформу і підготувати безліч знарядь праці, автори вважають, що скульптури створили спільними зусиллями великої групи людей.

У дослідженні брали участь Міністерство культури Саудівської Аравії, Інститут історії людства Макса Планка, Французький національний центр наукових досліджень і Університет короля Сауда. Зазначається, що подібні зображення тривимірних рельєфів на поверхні камʼяних утворень можна знайти в деяких частинах Туреччини, але рідко в Саудівській Аравії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.