Росія відреагувала на демонтаж радянського Монумента слави у Львові

Міністерство закордонних справ Росії відреагувало на демонтаж Монумента слави у Львові. Знесення радянського пам'ятника назвали “актом державного вандалізму”.

Про це повідомляє Локальна історія із посиланням на пресслужбу дипвідомства.

 

"Вкотре стикаємося з планомірними спробами фальсифікувати героїчну історію народів України та всіх інших країн колишнього Радянського Союзу.

Складається враження, що сучасні українські нацисти намагаються взяти реванш і помститися загиблим червоноармійцям за їх перемогу над фашизмом, включаючи нищівний розгром дивізії СС "Галичина" в битві за Броди", – заявив директор Департаменту інформації та друку МЗС Росії Олександр Бікантов.

У МЗС Росії засудили дії влади Львова і закликали керівництво України "виконувати свої зобов'язання щодо збереження і захисту монументів відповідно до власного національного законодавства та міжнародних договорів, включаючи угоду про увічнення пам'яті про мужність і героїзм народів держав-учасниць СНД у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років".


Нагадуємо, що минулого тижня у Львові повністю демонтували радянський Монумент слави, перенісши фігури пам'ятника до музею тоталітарних режимів "Територія терору".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.