Барельєф автору слів Молитви за Україну Олександру Кониському відкрили на Київщині

У Боярці біля Києва відкрили і освятили пам’ятну дошку на честь автора слів молитовного гімну України «Боже Великий Єдиний, Русь-Україну храни…» - Олександра Кониського.

Про це повідомили на сторінці Народного музею України.

 

Барельєф відкрили на стіні НОК Київського військового ліцею імені Івана Богуна. На його території понад сто років тому був дачний будинок, у якому і мешкав Олександр Кониський разом із дружиною.

Вшанувати пам'ять Кониського прийшли десятки активістів. Меморіальну дошку освятили представники духовенства на чолі з Митрополитом Переяславським і Вишневським Олександром (Драбинко). Автор барельєфу – скульптор Олександр Михайлицький.


Олександр Кониський (1836-1900 рр.) – автор духовного гімну України "Боже Великий Єдиний…" перший біограф Тараса Шевченка, видатний письменник, громадський та політичний діяч.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.