Великі динозаври почали вимирати ще за 10 мільйонів років до падіння астероїда

Учені відновили історію загибелі динозаврів та виявили, що тварини почали вимирати задовго до космічного удару, який викликав глобальну катастрофу.

Про це повідомляє Nature Communications.

 

Автори нового дослідження, яким керував філогенетик Фабʼєн Кондамін з Французького національного центру наукових досліджень, проаналізували 1,6 тисячі викопних решток динозаврів, щоб оцінити швидкість видоутворення і зникнення шести основних сімейств динозаврів: анкілозаврів, цератопсидів, гадрозавридів, ромеозавридів, троодонтидів і тиранозаврових.

Науковці виявили, що різноманітність динозаврів почала скорочуватися приблизно 76 мільйонів років тому, тобто за 10 мільйонів років до падіння астероїда.

Вони припускають, що це повʼязано зі збільшенням темпів вимирання старіших видів, яким, можливо, не вистачало еволюційної новизни, тож вони були нездатні адаптуватися до мінливих умов навколишнього середовища.

Відтак екологічні та фізичні фактори могли стати каталізатором зникнення видів динозаврів у пізньому крейдяному періоді. Холодні температури, ймовірно, створювали проблеми, зокрема, для великих динозаврів, оскільки вони покладалися на теплий клімат для підтримки стабільної температури тіла.

"Якщо визначення статі у динозаврів залежало від температури, як у крокодилів і черепах, то зміна статі ембріонів могла спричинити втрату різновидів з похолоданням клімату в кінці крейдяного періоду", — говорять науковці.

Дані нового дослідження показують, що остаточне вимирання динозаврів можна пояснити виключно потужним зіткненням з астероїдом. Хоча вчені не можуть безпосередньо вказати на точні екологічні механізми, що лежать в основі впливу глобального похолодання на видоутворення і швидкість зникнення динозаврів.

Результати підтверджують ідею про те, що довгострокові зміни навколишнього середовища, ймовірно, зробили динозаврів схильними до зникнення навіть до падіння астероїда.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.