АНОНС: Дискусія "Деколонізація свідомості. Як розповідати молоді про історію південної та східної України"

Історія південної та східної України дотепер залишається в полоні російських імперських та радянських міфів і стереотипів. Нашому суспільству потрібен відкритий діалог щодо минулого та подолання історичних міфів, котрі маніпулюють та спотворюють історію українських регіонів.

Тож як нам долати ці міфи імперської пропаганди і як розповідати про минуле України суспільству та дітям зокрема? До такого обговорення Український інститут національної пам'яті запросив істориків, краєзнавців та вчителів.

 

Учасники круглого столу обговорять такі питання:

- що не так із "новоросією";

- що залишається незнаним в історії південної та східної України;

- як долати міфи російської історичної пропаганди;

- що недоказане в шкільних підручниках про історію південної та східної України;

- коли і як засновувались міста півдня та сходу України?

У межах заходу буде презентовано анімаційний відеоролик Українського інституту національної пам'яті "Степова Україна" із серії "Південь без міфів".


Співорганізатори: Український інститут національної пам'яті, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України


До участі у круглому столі запрошені:

Олена Бачинська, д.і.н., професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова;

Петро Бойко, к.і.н., науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України;

Віктор Брехуненко, д.і.н., завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України;

Олена Бурлака, вчитель історії Городищенського економічного ліцею Черкаської області, заслужений вчитель України;

Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті;

Ігор Кочергін, д.і.н., начальник Південно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті (модератор);

Володимир Маслійчук, д.і.н., доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія", редактор сайту Historians.in.ua;

Світлана Потапенко, к.і.н., старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України;

Олег Репан, к.і.н, директор Музею історії Дніпра, доцент Дніпровського національного університету ім. О. Гончара;

Марія Тахтаулова, к.і.н., начальник Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті;

Артем Филипенко, завідувач відділу досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень;

Борис Черкас, д.і.н., провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України.


Час: 2 березня, вівторок, 18.00


Місце: Круглий стіл відбудеться онлайн. Транслюватиметься подія на сторінці УІНП у Фейсбуці: https://www.facebook.com/uinp.gov.ua

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.