Рада визнала Революцію Гідності одним із ключових моментів державотворення

Верховна Рада України затвердила заяву у зв’язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності

Як повідомляє НВ, за проєкт постанови №2739 проголосували 295 народних депутатів. Нардепи від Опозиційної платформи — За життя у повному складі не голосували або утрималися.

Згідно із заявою, Рада визнає Революцію Гідності одним із ключових моментів українського державотворення.

Відповідно до постанови, розслідування злочинів, скоєних під час Революції Гідності, має бути завершено і проведене ефективно.

"Винуватці мають постати перед судом та в ході справедливого та неупередженого процесу притягнуті до відповідальності. Подальше зволікання в цьому питанні недопустиме, бо непокаране зло зростає", — йдеться в заяві народних обранців.

У заяві вказується, що загибель активістів Майдану, триваюча збройна агресія РФ проти України, окупація Росією Криму та Донбасу стались не в останню чергу внаслідок політики колишнього президента Віктора Януковича та сформованого ним злочинного режиму, який підтримувався РФ і діяв всупереч національним інтересам України.

 

Історія Євромайдану починається з акції протесту 21 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в центрі Києва. Люди вийшли на вулиці через зміну зовнішньополітичного курсу Віктора Януковича.

Силове протистояння на Майдані почалося з подій в ніч на 30 листопада, коли бійці Беркута жорстоко розігнали протестувальників. Вони нібито заважали встановленню різдвяної ялинки.

18−20 лютого протистояння на Майдані досягло свого піку. У ці дні в центрі Києва вбили понад 100 учасників протестів. 20 лютого в Україні відзначається День Героїв Небесної сотні.

Всі злочини, вчинені під час Революції Гідності, умовно об'єднані в одну велику"справу Майдану".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.