У Лисичанську вандали пошкодили пам’ятник Героям-добровольцям

Поліція Лисичанська у Луганській області розшукує вандалів, які пошкодили пам’ятник загиблим в АТО добровольцям

Про це повідомляє Новинарня з посиланням на начальницю відділу комунікації поліції Луганської області Тетяна Погукай у фейсбуці.

"До поліції Лисичанська о 22:40 (13 лютого, – "Н") надійшло повідомлення про те, що невідомі пошкодили пам'ятник Героям-добровольцям, який розташований на перехресті вулиць Червона та Жовтнева. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за статтею 297 КК України", – написала Погукай.

Поліцейські разом із працівниками СБУ проводять оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зловмисників. Усіх, хто має будь-яку інформацію щодо осіб, причетних до скоєння злочину, просять телефонувати на лінію "102".

Пам'ятник Героям-добровольцям урочисто відкрили у Лисичанську 14 жовтня 2020 року.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.