Науковці вперше знайшли скам’янілості дитинчати тиранозавра

Дитинчата тиранозаврів — одних із найбільш хижих і агресивних динозаврів, що жили близько 70 млн років тому — були розміром з середнього собаку, коли робили перші кроки після вилуплення з яєць. Такого висновку дійшли дослідники з Единбурзького університету під час дослідження скам’янілостей.

Про це пише BBC.

 
American Museum of Natural History / YouTube

Тиранозаври були одними з найголовніших хижаків пізнього крейдового періоду, і це викликало підвищений науковий інтерес до них. В результаті ці динозаври були добре вивчені та широко представлені в популярній культурі, однак науці було мало відомо про їхніх дитинчат.

Яйця та ембріони тиранозаврів ніколи не знаходили, а молоді особини траплялися археологам дуже рідко. Однак цього разу науковці отримали для дослідження скам'янілу щелепу та пазур, знайдені у США і Канаді, і врешті зрозуміли, що рештки належать малюку-тиранозавру.

Трисантиметрова щелепа мала яскраво виражене підборіддя — це змусило дослідників припустити, що фізіологія дитинчат не дуже відрізнялася від зрілих тиранозаврів.

Реконструкція встановила, що малюк-тиранозавр був всього 90 сантиметрів у довжину після появи на світ. З такого крихітного створіння міг вирости хижак довжиною до 12 метрів і вагою до 8 тонн.

Команда дослідників припустила, що яйця тиранозаврів, які раніше ніколи не знаходили, могли бути близько 43 сантиметрів у довжину. Самі дитинчата були за розміром як бордер-колі — британський собака середнього розміру. У популярній культурі динозаврячих малюків зазвичай представляють значно меншими.

Завдяки знахідкам з Північної Америки — батьківщини тиранозаврів — науковці отримали докази, які свідчать про відносно великі розміри дитинчат цих прадавніх хижаків, чия фізіологія була дуже подібна до дорослих особин. Ці знання допоможуть науковцям шукати новий матеріал для дослідження тиранозаврів у майбутньому.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.