Науковці вперше знайшли скам’янілості дитинчати тиранозавра

Дитинчата тиранозаврів — одних із найбільш хижих і агресивних динозаврів, що жили близько 70 млн років тому — були розміром з середнього собаку, коли робили перші кроки після вилуплення з яєць. Такого висновку дійшли дослідники з Единбурзького університету під час дослідження скам’янілостей.

Про це пише BBC.

 
American Museum of Natural History / YouTube

Тиранозаври були одними з найголовніших хижаків пізнього крейдового періоду, і це викликало підвищений науковий інтерес до них. В результаті ці динозаври були добре вивчені та широко представлені в популярній культурі, однак науці було мало відомо про їхніх дитинчат.

Яйця та ембріони тиранозаврів ніколи не знаходили, а молоді особини траплялися археологам дуже рідко. Однак цього разу науковці отримали для дослідження скам'янілу щелепу та пазур, знайдені у США і Канаді, і врешті зрозуміли, що рештки належать малюку-тиранозавру.

Трисантиметрова щелепа мала яскраво виражене підборіддя — це змусило дослідників припустити, що фізіологія дитинчат не дуже відрізнялася від зрілих тиранозаврів.

Реконструкція встановила, що малюк-тиранозавр був всього 90 сантиметрів у довжину після появи на світ. З такого крихітного створіння міг вирости хижак довжиною до 12 метрів і вагою до 8 тонн.

Команда дослідників припустила, що яйця тиранозаврів, які раніше ніколи не знаходили, могли бути близько 43 сантиметрів у довжину. Самі дитинчата були за розміром як бордер-колі — британський собака середнього розміру. У популярній культурі динозаврячих малюків зазвичай представляють значно меншими.

Завдяки знахідкам з Північної Америки — батьківщини тиранозаврів — науковці отримали докази, які свідчать про відносно великі розміри дитинчат цих прадавніх хижаків, чия фізіологія була дуже подібна до дорослих особин. Ці знання допоможуть науковцям шукати новий матеріал для дослідження тиранозаврів у майбутньому.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.