Виключення зі списку ЮНЕСКО Софії та Києво-Печерській лаврі не загрожує – МКІП

Інформація про те, що Києво-Печерська лавра може втратити статус об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО через незаконну забудову, не відповідає дійсності

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики.

"На сьогоднішній день об'єкту всесвітньої спадщини "Собор святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра" виключення зі списку ЮНЕСКО не загрожує", - запевнила заступниця міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко.

Як повідомлялося, Софійський собор і Києво-Печерська лавра були під загрозою потрапити до "чорного списку" ЮНЕСКО через незаконні забудови у Лаврі.

9 січня народний депутат VIII скликання Борислав Береза написав у Фейсбук, що на YouTube було видалене одне з відео програми "Під особистий контроль" за скаргою лідера партії "5.10" Геннадія Балашова, який був згаданий у розслідуванні як "власник будівництва, яке, на думку археологів та експертів, загрожує статусу охоронюваної зони ЮНЕСКО (Лавра - Софія Київська)".

1994 року Києво-Печерська лавра разом із Софійським собором була внесена до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.