У Белграді невідомі загасили «вічний вогонь», запалений Вучичем і Лавровим

У столиці Сербії, Белграді, невідомі загасили «вічний вогонь», який у середині грудня на Кладовищі визволителів запалили президент Сербії Александар Вучич і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.

Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода полумʼя "вічного вогню" до Сербії привезли російські солдати.

 

Невідомі залили фарбою вогнище, написали: "Визволителі? Ні, ніколи!" та перекреслили серп і молот. Інцидент стався в ніч на 30 грудня.

Заступник мера сербської столиці засудив цей акт і сказав, що триває слідство. Сербський уряд досі не реагував.

Різко відреагувало посольство Росії в Сербії, з ініціативи якого було запалено "вічний вогонь", оскільки в Сербії такої традиції не було.

У повідомленні диппредставництва зазначається, що йдеться про "спробу внести розбрат у братні відносини" між російським і сербським народами. Російське посольство припускає, що цей вчинок був скоєний "на замовлення із-за кордону".

На Кладовищі визволителів Белграда поховано 820 бійців Червоної армії та понад 1200 партизанів Югославської народної армії. Червоноармійці були вояками Другого й Третього українського фронтів, переважно українці.

На урочистостях із приводу запалення "вічного вогню" ані президент Сербії, ні російський міністр жодним словом не згадали ні українців, ані хорватів, чорногорців, боснійців та інших, що воювали у складі югославської армії, а говорили лише про сербсько-російське братерство по зброї.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.