Словаччина визнала Компартію ЧССР злочинною організацією

Парламент Словаччини 4 листопада ухвалив поправки до законодавства, згідно з якими заборонено називати вулиці та інші громадські простори іменами представників комуністичного, фашистського і нацистського режимів. Також забороняється розміщувати на пам’ятках та меморіальних дошках символіку цих режимів.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 
Радянський комуністичний лідер Леонід Брежнєв (зліва) і його чехословацький колега Густав Гусак, словак за національністю, Москва, листопад 1977 року

Згідно з поправками до чинного з 1996 року закону про антиправовий і аморальний характер комуністичного режиму, Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ) і її словацька філія проголошуються злочинними організаціями.

Як виняток можна буде називати вулиці на честь тих представників тоталітарних режимів, які згодом почали з ними боротися. Те, чи можливий виняток, вирішуватиме Інститут національної пам'яті.

Може йтися про такі суперечливі випадки, як колишній перший секретар ЦК Компартії Чехословаччини Александр Дубчек, який очолював компартію під час Празької весни в 1968 році. Він підтримав демократичні зміни в країні і згодом був головою парламенту вже демократичної Чехословаччини.

Закон забороняє називати вулиці і на честь представників Словацької держави, яка під час Другої світової війни була союзником нацистської Німеччини.

Комуністична партія перебувала при владі в Чехословаччині, частиною якої була Словаччина, з 1948 до 1989 року. У цей час країна входила в "радянський блок". Сотні тисяч громадян були піддані політичним репресіям.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.