Поліція не бачить порушень у комуністичній символіці на фасаді заводу у Миколаєві

Правоохоронці не вбачають ознак правопорушення через "відсутній умисел" при використанні символіки

Про це повідомляє NikLife/

Станом на кінець листопада 2020 року на стінах "Чорноморського суднобудівного заводу" в Миколаєві все ще можна побачити чотири великі копії радянських нагород, наявних в "скарбничці" заводу. Це два Ордена Леніна, Орден Жовтневої Революції і Орден Трудового Червоного Прапора УРСР.

 

У 2017 році Чорноморський Суднобудівний Завод прикрив радянську символіку брезентом, не бажаючи суперечити законодавству, проте не демонтував її через брак коштів. Нещодавно брезент був знятий. 

Поліція надала коментар виданню NikLife з цього приводу. Правоохоронці не вбачають ознак правопорушення через "відсутній умисел" при використанні символіки.

"Заборона не поширюється на використання символіки комуністичного тоталітарного режиму на державних нагородах, ювілейних медалях тощо до 1991 року. Ці нагороди завод отримав за свої заслуги. Умисла тут немає. Тож, слідство тут не вбачає ознак кримінального правопорушення", - зазначено у відповіді на запит.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.