Допостилася. Вирок за серпи і молоти в мережі

Новотроїцький районний суд Херсонської області визнав винною пенсіонерку у поширенні комуністичної символіки та пропаганді комуністичного тоталітарного режиму (ч.2 ст.436-1 КК України) і призначив п’ять років позбавлення волі, замінивши на іспитовий термін один рік.

Про це повідомляє "Главком" з посиланням на вирок від 11 листопада.

 

Протягом 2016-2018 років обвинувачена на своїй сторінці у соціальній мережі "Однокласники" опублікувала низку фото та відеофайлів із зображеннями символіки комуністичного режиму.

Зокрема, 9 листопада 2016 року на "стіні" "Однокласників" жінка розмістила колаж зі світлиною радянського державного і партійного діяча Леоніда Брежнєва та текстівкою: "Если в Украине убрать барыг у власти, то через пять лет люди скажут – А нах*** нам та Европа".

22 січня 2017 року обвинувачена розмістила світлину із зображенням державного гербу СРСР (офіційна емблема радянської держави) на червоному фоні. А 27 жовтня 2018 року – опублікувала кілька світлин із радянськими комуністичними діячами на фоні червоного прапору з зображенням перехрещеного серпа та молоту.

Згідно із судовою мистецтвознавчою експертизою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12 червня 2020 року, на вищевказаних фото та відеофайлах містяться зображення символіки комуністичного режиму.

Обвинувачена пенсіонерка повністю визнала вину та щиро розкаялася. Крім цього, вона уклала з прокурором угоду про визнання винуватості, що дозволило їй уникнути реального терміну ув'язнення.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і затвердив її.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.