Під судом у Харкові вимагали не повертати проспекту ім'я Жукова

У Харкові біля будівлі Другого апеляційного адміністративного суду активісти протестували проти повернення проспекту Петра Григоренка ім'я Жукова.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, в пікеті взяли участь до 30 активістів. Вони тримали у руках прапори України, червоно-чорні стяги та плакати: "Ні комунізації Харкова!", "Жуков - маршал смерті", "Харків – без Жукова" тощо.

 

"Пікет зібрався, бо люди – проти наміру міської влади повернути проспекту імені Петра Григоренка ім'я Георгія Жукова.

До того ж, є закон, який регулює процес перейменування та забороняє називати об'єкти топоніміки іменами людей, які обіймали керівні посади в органах радянської влади або ж компартії, що безпосередньо стосується і Жукова", - зазначила організатор пікету, очільниця Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП Марія Тахтаулова.

За її словами, це вже четверте слухання справи. Втім, і воно перенесено на 14 грудня: не з'явився представник міської ради.

Нагадуємо, що 28 лютого Український інститут національної пам'яті оприлюднив на своєму сайті заяву, де зазначається, що рішення Харківської міськради про перейменування порушує відповідний закон України, що прямо забороняє присвоювати імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у Комуністичній партії та вищих органах влади Радянського Союзу.

Георгій Жуков підпадає під дію цієї статті, оскільки обіймав низку керівних посад в СРСР, зокрема, був міністром оборони у 1955-1957 роках і членом Президії ЦК КПРС у 1957 році.

Як зазначив тоді ж начальник пресслужби прокуратури Харківської області Дмитро Чубенко, за необхідності прокуратура перевірить законність рішення сесії та при наявності порушень зможе подати позов щодо його скасування у суді.

26 лютого депутати Харківської міськради вдруге більшістю голосів перейменували проспект Петра Григоренка в Харкові на честь маршала Георгія Жукова, посилаючись на результати громадського обговорення. Перейменування обійдеться міському бюджету у 110 тис. грн.

18 червня 2020 року Харківський окружний адміністративний суд за позовом ВО "Свобода" скасував рішення Харківської міськради про перейменування проспекту Григоренка у проспект Жукова. Тоді ж представник міськради заявив, що буде оскаржувати це рішення в апеляційному суді.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.