На Київщині невідомі зірвали пам’ятну табличку громадсько-політичному діячеві

Дошку зірвали з приміщення школи у Медвині, де у 1910-х роках навчався Іван Дубинець — громадсько-політичний діяч, археолог, геолог, автор книги спогадів «Горить Медвин» про Медвинське антибільшовицьке повстання 1919-1922 років, активний діяч української діяспори в США, співзасновник товариства «ДОБРУС» (Демократичного об’єднання бувших репресованих совєтами), що займалося просвітницькою і правовою діяльністю, розповідаючи закордоном про злочини СССР проти українців, зокрема про Голодомор.

Про це повідомляється на ФБ-сторінці "Сторіччя Медвинського антибільшовицького повстання".

 

Табличку встановлювали активісти освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" за підтримки Медвинського краєзнавчого музею, якому зараз і належить будинок, до сотої річниці Медвинського антибільшовицького повстання.

Тоді ж, у серпні цього року, розробили історико-туристичний маршрут, пов'язаний із учасниками та місцями цієї події та промаркували всі ці локації інформаційними табличками.

Крім пам'ятної таблички Іванові Дубинцю зникла табличка поблизу урочища Хабні в Медвині, де 28 серпня 1920 року медвинські повстанці відбили наступ більшовиків.

 


ДОВІДКА. Медвинське антибільшовицьке повстання 1919-1922 рр. являлося збройним виступом проти більшовицької окупації мешканців Медвина, Ісайок на сусідніх сіл на півдні Київщини, що підтримували Українську Народну Республіку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.