Голови інститутів нацпам'яті України та Польщі планують зустріч у листопаді

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович та голова Інституту національної пам'яті Польщі Ярослав Шарек планують на початку листопада провести зустріч у Варшаві.

Про це розповів Дробович у коментарі журналістам у Києві, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу.

 
Антон Дробович

"Ми мали в кулуарах (у рамках сьогоднішньої зустрічі президентів України та Польщі - ред.) короткі перемовини і домовилися про робочу зустріч на початку листопада у Варшаві", - зазначив очільник УІНП.

За його словами, питаннями до обговорення на цій зустрічі мають стати напрямки співпраці, зокрема найбільш чутливі теми щодо збереження пам'яті, меморіалізації, пошукові та ексгумаційні роботи, увічнення й відновлення місць поховань, потенційні публікації матеріалів форуму істориків попередніх років тощо.

Дробович запевнив, що "оптимістично налаштований на діалог" з польським колегою. "Для нас важливе зараз повне відновлення на горі Монастир таблиці, про яке говорив Президент (Володимир Зеленський - ред.).

Президент у своєму виступі сказав, що очікуємо відновлення імен, і, я думаю після того взагалі ніяких проблем не буде, уже навіть готовий короткий список місць пошукових робіт та ексгумації, яким взаємно поляки і українці обмінялися для реалізації на найближчий час", - розповів голова УІНП.


Нагадуємо, що пам'ятник за погодженням і за фінансування польської влади був встановлений посеред лісу на горі Монастир, що поблизу села Верхрата Підкарпатського воєводства у Польщі.

У червні 2015 року невідомі вандали зафарбували гранітний хрест і знищили надмогильну плиту з іменами воїнів, які загинули навесні 1945 року у боях з радянськими військами з НКВД.

Лише у лютому 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля", що при Львівській обласній раді, почистили від фарби осквернений вандалами хрест на могилі-кургані воїнам УПА та спробували відновити меморіальну таблицю.

Звертали увагу на ці безчинства і польські активісти. Так, 3 листопада 2019 року вони разом із українцями повʼязали на дерева вишиті рушники біля сплюндрованої у 2015-му могили упівців. На цвинтарі провели спільні польсько-українські молебні. Також польські активісти зачитали звернення до влади у Варшаві, вимагаючи не потурати плюндруванню українських могил.

Черговий акт вандалізму стався вже цього року 20 січня. Невідомі зняли залишки меморіальної таблиці і вкинули їх у яму. Це саме сталося з вишиваними рушниками, які 3 листопада на деревах, що знаходяться довкола могили, повісили представники польської інтелігенції.

Днями замість повністю знищеної в січні 2020 року меморіальної плити встановлено нову, проте, з відмінними написами. На гранітній плиті тепер викарбовано напис польською та українською мовами: "Братська могила українців, які загинули в битві з радянським НКВС у монастирських лісах в ніч з 2 на 3 березня 1945 року". На попередній меморіальній плиті, яка була дещо більшою за розмірами, був напис " Полягли за вільну Україну" і вказано імена, прізвища та рік народження усіх 62-ох загиблих.


Читайте також:

Хто похований на горі Монастир?

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.