Голови інститутів нацпам'яті України та Польщі планують зустріч у листопаді

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович та голова Інституту національної пам'яті Польщі Ярослав Шарек планують на початку листопада провести зустріч у Варшаві.

Про це розповів Дробович у коментарі журналістам у Києві, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу.

 
Антон Дробович

"Ми мали в кулуарах (у рамках сьогоднішньої зустрічі президентів України та Польщі - ред.) короткі перемовини і домовилися про робочу зустріч на початку листопада у Варшаві", - зазначив очільник УІНП.

За його словами, питаннями до обговорення на цій зустрічі мають стати напрямки співпраці, зокрема найбільш чутливі теми щодо збереження пам'яті, меморіалізації, пошукові та ексгумаційні роботи, увічнення й відновлення місць поховань, потенційні публікації матеріалів форуму істориків попередніх років тощо.

Дробович запевнив, що "оптимістично налаштований на діалог" з польським колегою. "Для нас важливе зараз повне відновлення на горі Монастир таблиці, про яке говорив Президент (Володимир Зеленський - ред.).

Президент у своєму виступі сказав, що очікуємо відновлення імен, і, я думаю після того взагалі ніяких проблем не буде, уже навіть готовий короткий список місць пошукових робіт та ексгумації, яким взаємно поляки і українці обмінялися для реалізації на найближчий час", - розповів голова УІНП.


Нагадуємо, що пам'ятник за погодженням і за фінансування польської влади був встановлений посеред лісу на горі Монастир, що поблизу села Верхрата Підкарпатського воєводства у Польщі.

У червні 2015 року невідомі вандали зафарбували гранітний хрест і знищили надмогильну плиту з іменами воїнів, які загинули навесні 1945 року у боях з радянськими військами з НКВД.

Лише у лютому 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля", що при Львівській обласній раді, почистили від фарби осквернений вандалами хрест на могилі-кургані воїнам УПА та спробували відновити меморіальну таблицю.

Звертали увагу на ці безчинства і польські активісти. Так, 3 листопада 2019 року вони разом із українцями повʼязали на дерева вишиті рушники біля сплюндрованої у 2015-му могили упівців. На цвинтарі провели спільні польсько-українські молебні. Також польські активісти зачитали звернення до влади у Варшаві, вимагаючи не потурати плюндруванню українських могил.

Черговий акт вандалізму стався вже цього року 20 січня. Невідомі зняли залишки меморіальної таблиці і вкинули їх у яму. Це саме сталося з вишиваними рушниками, які 3 листопада на деревах, що знаходяться довкола могили, повісили представники польської інтелігенції.

Днями замість повністю знищеної в січні 2020 року меморіальної плити встановлено нову, проте, з відмінними написами. На гранітній плиті тепер викарбовано напис польською та українською мовами: "Братська могила українців, які загинули в битві з радянським НКВС у монастирських лісах в ніч з 2 на 3 березня 1945 року". На попередній меморіальній плиті, яка була дещо більшою за розмірами, був напис " Полягли за вільну Україну" і вказано імена, прізвища та рік народження усіх 62-ох загиблих.


Читайте також:

Хто похований на горі Монастир?

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.