Бундестаг схвалив утворення в Берліні Меморіалу жертвам Другої світової

Німецький парламент ухвалив 9 жовтня рішення про створення у німецькій столиці меморіалу жертвам Другої світової війни.

Українська сторона сподівається, що в Берліні з'явиться й окремий пам'ятник загиблим українцям, передає кореспондент Укрінформу.

 

Після годинних дебатів Бундестаг прийняв пропозицію коаліції більшості – ХДС/ХСС і СДПН – під назвою "Зміцнення пам'яті жертв винищувальної війни Німеччини та визнання раніше менш визнаних груп жертв націонал-соціалізму" голосами 5 фракцій проти однієї – "Альтернативи для Німеччини".

Федеральний уряд ініціює створення Центру документації, освіти та пам'яті, присвяченого історії Другої світової війни та націонал-соціалістичної окупації. Акцент буде зроблений на історіях окремих людей. Нащадкам жертв буде виділено місце для вшанування пам'яті рідних.

"Понад 60 млн людей пішли з життя внаслідок жорстокої війни на знищення та расистської ідеології. Настав час, щоб мільйони безіменних жертв були персоніфіковані", - заявила депутат від фракції ХДС/ХСС Ґітта Коннеманн, яка представляла пропозицію.

Вона згадала різні країни Східної Європи, які найбільш постраждали, зауваживши, що якщо про те, що Польща стала "залою очікування Геноциду", широко відомо, не всі в Німеччині усвідомлюють, що Україна втратила протягом Другої світової війни чверть свого населення, що там було 1 500 місць масового знищення людей.

Україну згадували в своїх виступах й інші депутати. При цьому представники фракції Зелених вважають за доцільне створення окремого меморіалу українських жертв нацизму. Втім, їх пропозицію щодо подальшого опрацювання питання було відхилено більшістю правлячої коаліції. Чимало депутатів виступають проти "конкуренції" в цьому питанні.

Українська сторона не перший рік наполягає на створенні пам'ятника українцям, які загинули в Другій світовій війні.

"Сьогодні у Берліні – без перебільшення історичний день. Після пленарних дебатів, присвячених жертвам німецької війни на винищення, Бундестаг ухвалив надзвичайно важливу резолюцію", - заявив у коментарі Укрінформу посол України у ФРН Андрій Мельник.

Він підкреслив, що таким чином вищий законодавчий орган вшанував пам'ять і 8 мільйонів українців, які були замордовані нацистським режимом, зокрема понад 5 мільйонів мирних жителів України. Рішення Бундестагу покликане відновити історичну справедливість щодо загиблих українців.

Водночас, як зауважив посол, українська сторона виходить з того, що це лише перший вагомий крок Німеччини на шляху вшанування українських жертв Третього Райху.

"Заклик офіційного Києва спорудити окремий пам'ятник 8 мільйонам наших співвітчизників у центрі Берліна залишається й надалі у силі. Цей окремий монумент має обов'язково доповнити берлінський ландшафт пам'яті", - сказав Мельник.

Так само актуальним лишається і звернення Києва до німецьких партнерів і друзів вжити всіх необхідних кроків на рівні федеральних земель з тим, щоб правда про страшні злочини нацизму на території України стала невід'ємною частиною шкільних підручників, заявив дипломат.

За його словами, лише тоді, коли обов'язковою частиною освітнього процесу в Німеччині стануть поїздки школярів до Бабиного яру чи інших 2000 місць масових розстрілів в Україні, так само як це нині має місце щодо відвідання табору знищення в Аушвіці, можна буде говорити про повне утвердження історичної відповідальності Німеччини щодо України. Саме на цих засадах має будуватися процес примирення та порозуміння між народами, резюмував посол.

До слова, два роки тому в Бундестазі вже розглядалося питання історичної відповідальності за поданням Зелених. Але тоді воно не знайшло підтримки більшості депутатів німецького парламенту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.