У Чуднові відкрили пам’ятник основоположнику нової білоруської літератури

У місті Чуднів Житомирської області встановили перший у світі пам’ятник письменнику Яну Барщевському, який є основоположником нової білоруської літератури

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Ми відкриваємо погруддя Яна Барщевського, а це людина, яка об' єднала спільну історію українського, білоруського та польського народів. У такий спосіб приносимо нашу шану великому письменнику", - зазначив перший заступник голови Житомирської обласної ради Сергій Крамаренко.

 

Як зауважила представниця фонду Марії Магдалени Радзивіл Олена Толстая, пам'ятник встановили в Чуднові, бо саме тут у квітні 2019 року знайшли нагробну плиту Барщевського.

Пам'ятник, який установили біля костелу парафії Знайдення Хреста Господнього під час відзначення Дня Чуднова, з'явився за фінансової підтримки фонду Марії Магдалени Радзивіл. Його елементом є нагробна плита, яку реставрувала Житомирська обласна спілка поляків.

Організатори заходу акцентують, що це перший у світі пам'ятник Барщевському.

Ян Барщевський народився в Білорусі у 1781 році (така дата викарбувана на плиті). Писав білоруською, українською та польською мовами. Його називають основоположником нової білоруської літератури - за значимістю для Білорусі прирівнюють до Тараса Шевченка та Івана Франка. Він багато подорожував Європою, а в 1847 році оселився у маєтку графа Генріха Ржевуського у Чуднові. Про це місто він написав оповідання "Душа не в своєму тілі". Барщевський помер у Чуднові 1851 році, там і був похований.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.